Позакласна робота
На засіданні літературної студії «Дивоцвіт» були присутні знані і відомі люди: Анатолій Розанович – прозаїк, керівник літературного об’єднання «Журавлина», та наші земляки, а водночас і слухачі цього об’єднання Тамара Леоновець і Микола Паливода.
У кожній людині закладено творчі начала – вроджені можливості, передумови для створення чогось нового, оригінального. Творчість – найвища форма активності та самостійності в діяльності людини. Оцінюють її за результатами.
Символом зустрічі стала свічка творчості, право запалити яку було надано Анатолію Миколайовичу.
Розмова вийшла цікавою, змістовною, додала ентузіазму та натхнення. Надіємося, що тепло зустрічі й запалена свіча ще довго зігріватимуть наші серця. Хай розцвітає у дитячих душах квітка творчості, а шановним гостях додасться весен і зим.
Не цурайтесь мови, люди,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу…
Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Погляньмо навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.
Весна… Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що ти народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні.
В один із таких весняних днів народився Тарас Шевченко. З цього дня почалося відродження й оновлення України, бо кожним порухом душі він дбав про рідну землю.
Кожен вірш Шевченка – це радість і біль поета, його життя. Дивуєшся «Невже, щоб заграла скрипка, неодмінно треба розрізати живе тіло явора? Невже, щоб заговорила душа, неодмінно треба доторкнутися до неї різцем болю?»
Щоб відчути усі барви поетового слова в нашому НВК було організовано та проведено конкурс читців – декламаторів «Іду з дитинства до Тараса».
… І пішов молодий Шевченко у світи, щоб відкрити нам стовпи, на яких тримається людина і людський світ. Пішов, щоб оспівати Любов і Красу, Добро і Правду, щоб ми зробили це своєю вічною піснею.
У кожного – свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче. Всяк бере в Шевченка стільки, стільки здужа. Всяк пише про нього так, як може.
Зголосилися висловити свою думку про поета, письменника і учні нашого НВК, які взяли участь у конкурсі творчих робіт «Об’єднаймося ж, брати мої». Найкращим твором було визнано твір Н. Мазановича (9 кл.).
Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Шевченко – завжди попереду. До нього треба доростати усім життям!
Конкурс "Паросток"
Конкурс читців-декламаторів
